Подихи
українською рідною... / Философская лирика / Читателей: 29Инфо
Приходять люди до мого вогню:
Хтось йде на світло, хтось тепла шукає...
Я кожен людський подих відчуваю:
Спокійні і схвильовані ловлю...
Безцінні всі – глибокий в каятті,
Зітхання, затамований в спокусі,
Чи тихий-тихий аж до болі в усі...
Та перший і останній – то святі!
Приходять з даром цим в моє життя
В коханні чистім справжні! То-родина!
Є світло і тепло навколо лине,
Бо я щасливе в ній мале дитя!
© Мара Рута, 25.05.2020. Свидетельство о публикации: 10050-176661/250520
Комментарии (4)
Der Brief, den du geschrieben,
Er hat mich gar nicht bang;
Du willst mich nicht mehr lieben,
Aber dein Brief ist lang.
Zwo:lf Seiten, eng und zierlich
Ein kleines Manuskript!
Man schreibt nicht so ausfu:hrlich,
Wenn man den Abschied gibt.
Вам утренний подарок от Гейне.
без перевода. " Своим письмом напрасно..."
Рассвет пришел с подарками от Гейне))) Потрясающе! Спасибо!
гарне
пробував колись на мовi, але тiки перекладати на конкурсi
Дякую))) До мене і натхнення бува завітає)))
Українською пишеться легко, але інакше… ніжніша вимова і ритм повільніший...