Ніна, якщо дозволите, трохи вимовлю вам свою думку) У вашому вірші без сумніву є почуття, але забагато русизмів. Таке відчуття, що ви є жителька міста або центральної україни) В нас розмовляють саме так) 
Спробувала трохи відредагувати, на свій розсуд, нічого не нав*язуючи вам))), так, як вправа по віршуваннюю)

Вже незабаром прийде осінь...
І листя буде падать знов...
Але тебе в ній вже не буде,
Бо лише в тій були разом...

Та осінь почалась з знайомства,
І розставанням завершилась...
Усе так швидко промайнуло
І я самотня залишилась...

Так дивно: сльози покотились
При спогадах про осінь ту...
Всі почуття давно змінились,
Та в серці образ збережу...

Так швидко час минув відтоді,
Невпинно йшло моє життя...
Хоч кажуть час усе загоїть ,
В мені лишлась рана ця...

Можливо зникнеш з серця згодом,
Можливо лишишся у нім...
Напевно знаю — я кохала...
Напевно знаю — ти любив...

     Не ображайтесь, якщо втрутилась у особисте, можете видалити мій комментарій. Анна.

Нет, не мой он герой, -
Теперь точно я знаю. 
Я учусь жить одна -
Без него, без любви. 

Самое главное вовремя понять это +

Я плачу лишь о том, чему я верю,

И верю лишь тому, что знаю сам.

Шекспир, «Макбет»

І справді гарно написано!

Не «красиво», а гарно!!! ))) Файнэ дьякую)))

!+1

красиво! 

Сачем ше фы таг, принцесСкО?)))

Эта албанскей, иво панемать нада...

да сдесь памима албанскава хватеть причин для таво, что я так

Красиво, классно...только орфография специально такая?