Кафа

Солов’їні / Стихи о жизни / 

 

Читателей: 18

Инфо

До моїх думок завітала осінь:
Черевики мокрі, на серці кепсько.
Вересневий дощ і алое в носі,
Не врятує плед, тільки ром і пепсі.

Най твоїх думок клин лелек не ранить,
Не дратують дроби останніх яблук.
Як би я був Богом, все б зміг поправить:
Влаштував би літо! Ну, тобто, я би

Увімкнув би Сонце на двісті Ватів,
Заманив веселку в полівні авта,
Замінив би сум на шалене паті!
Але я ж не Бог, просто скромний автор.

Просто скромний спогад собі малюю:
Чорноморський бриз, що цькує волосся.
Галасливий пляж і тебе, “малую“...
До мого життя завітала осінь.