Двоє

Лирика / Читателей: 24

Инфо

Сьогодні він чекав на неї
Кохану, рідну, ніжну,
Чарівну й чужу.

Віддав..чи відпустив її, свою єдину,
А мав тримати та вже ніколи
і ні за що не відпускати.

Але не зміг..не втримав..втратив..
Вона пішла із іншим долю шукати.

Та попри все ще пам’ятає сірі очі,
Серйозні, зацікавлені блискучі,
Які примусили серденько битись швидше
Які навчили у розлуці бути рідше.

Але не склалось..Вечір дивний.
А поряд з іншою її єдиний.
Він каже: це непорозуміння.
А в неї відчай і зневір’я.

Відтоді кожного дня і кожної миті
Живе він спогадами того літа,
Коли зломив і знищив своє щастя,
Чекає на пробачення злощасне.

Вона ж тепер щаслива з іншим,
Іще сумує за колишнім
Найкращим, милим, чарівним,
Який відтоді став чужим.