Готово! Парус розпустили,
 Посунули по синій хвилі
 Помеж кугою в Сирдар’ю
 Байдару та баркас чималий.
 Прощай, убогий Косарале.
 Нудьгу заклятую мою
 Ти розважав-таки два літа.
 Спасибі, друже; похвались,
 Що люде і тебе знайшли
 І знали, що з тебе зробити.
 Прощай же, друже! Ні хвали,
 Ані ганьби я не сплітаю
 Твоїй пустині; в іншім краю,
 Не знаю, може, й нагадаю
 Нудьгу колишнюю колись!

Друга половина 1849, Косарал