«Ой умер старий батько
 І старенькая мати,
 Та нема кому щирої
 Тії радоньки дати.
 Що мені на світі,
 Сироті, робити?
 Чи йти в люде жити,
 Чи дома журитись?
 Ой піду я в гай зелений,
 Посаджу я руту.
 Якщо зійде моя рута,
 Остануся тута,
 Прийде милий в мою хату
 Хазяїнувати.
 А як же ні, то я піду
 Доленьку шукати».
 Посходила тая рута,
 В гаї зеленіє.
 А дівчина-сиротина
 У наймах марніє.

Друга половина 1848, Косарал