Ой я свого чоловіка
 В дорогу послала,
 А од шинку та до шинку
 Стежечку топтала.
 Та до куми заходила
 Пшона позичати,
 Отих дітей годувати
 В нетопленій хаті.
 І нагодувала,
 І спати поклала,
 Сама пішла до дяка
 Добувати п’ятака,
 Та й заночувала.
 А із Криму чоловік
 Ледве ноги доволік.
 Воли поздихали,
 Вози поламались,
 З батіжками чумаченьки
 Додому вертались.
 Увійшов у хату,
 Ударивсь об поли:
 Лазять діти у запічку
 Голодні і голі.
 «А де ваша, діти, мати?» –
 Сердешний питає.
 «Тату! тату! наша мати
 У шинку гуляє».


Друга половина 1848, Косарал