На ниву в жито уночі,
 На полі, на роздоллі,
 Зліталися поволі
 Сичі
 Пожартувать,
 Поміркувать,
 Щоб бідне птаство заступить,
 Орлине царство затопить
 І геть спалить.
 Орла ж повісить на тичині.
 І при такій годині
 Республіку зробить!
 І все б, здавалося? А ні,
 Щоб не толочили пашні
 (Воно було б не диво,
 Якби хто інший), на тій ниві
 Сильце поставив. А то зирк!
 Таки голісінький мужик
 Поставив любо. Та й пішов
 В копиці спать собі, а рано,
 Не вмившися, зайшов
 Гостей довідать… «Та й погані!
 Усі до одного сичі,—
 Оце тобі вари й печи!»
 Щоб не нести додому
 Таке добро, то повбивав,
 А інших гратися оддав,
 Приборканих, воронам,
 І не сказав нікому.


Друга половина 1848, Косарал