Породила мене мати
 У високих у палатах,
 Шовком повила.

У золоті, в оксамиті,
 Мов та квіточка укрита,
 Росла я, росла.

І виросла я на диво:
 Кароока, чорнобрива,
 Білолицяя.

Убогого полюбила,
 Мати заміж не пустила,
 Осталася я

У високих у палатах
 Увесь вік свій дівувати,
 Недоля моя.

Як билина при долині,
 В одинокій самотині
 Старіюся я.

На світ божий не дивлюся,
 Ні до кого не горнуся…
 А матір стару…

Прости мене, моя мати!
 Буду тебе проклинати,
 Поки не умру.


Друга половина 1848, Косарал