Якби ви знали, паничі, **
 Де люде плачуть живучи,
 То ви б елегій не творили
 Та марне бога б не хвалили,
 На наші сльози сміючись.
 За що, не знаю, називають
 Хатину в гаї тихим раєм.
 Я в хаті мучився колись,
 Мої там сльози пролились,
 Найперші сльози. Я не знаю,
 Чи єсть у бога люте зло,
 Що б у тій хаті не жило?
 А хату раєм називають!

Не називаю її раєм,
 Тії хатиночки у гаї
 Над чистим ставом край села.
 Мене там мати повила
 І, повиваючи, співала,
 Свою нудьгу переливала
 В свою дитину… В тім гаю,
 У тій хатині, у раю,
 Я бачив пекло… Там неволя,
 Робота тяжкая, ніколи
 І помолитись не дають.
 Там матір добрую мою
 Ще молодую — у могилу
 Нужда та праця положила.
 Там батько, плачучи з дітьми
 (А ми малі були і голі),
 Не витерпів лихої долі,
 Умер на панщині!.. А ми
 Розлізлися межи людьми,
 Мов мишенята. Я до школи —
 Носити воду школярам.
 Брати на панщину ходили,
 Поки лоби їм поголили!
 А сестри! Сестри! Горе вам,
 Мої голубки молодії,
 Для кого в світі живете?
 Ви в наймах виросли чужії,
 У наймах коси побіліють,
 У наймах, сестри, й умрете!

Мені аж страшно, як згадаю
 Оту хатину край села!
 Такії, боже наш, діла
 Ми творимо у нашім раї
 На праведній твоїй землі!
 Ми в раї пекло розвели,
 А в тебе другого благаєм,
 З братами тихо живемо,
 Лани братами оремо
 І їх сльозами поливаєм.
 А може, й те ще… ні, не знаю,
 А так здається… сам єси…
 (Бо без твоєї, боже, волі
 Ми б не нудились в раї голі).
 А може, й сам на небеси
 Смієшся, батечку, над нами
 Та, може, радишся з панами,
 Як править миром! Бо дивись:
 Он гай зелений похиливсь,
 А он з-за гаю виглядає
 Ставок, неначе полотно,
 А верби геть понад ставом
 Тихесенько собі купають
 Зелені віти… Правда, рай?
 А подивися та спитай!
 Що там твориться у тім раї!
 Звичайне, радость та хвала!
 Тобі єдиному святому
 За дивнії твої діла!
 Отим-бо й ба! Хвали нікому,
 А кров, та сльози, та хула,
 Хула всьому! Ні, ні, нічого
 Нема святого на землі…
 Мені здається, що й самого
 Тебе вже люди прокляли!

Перша половина 1850. Оренбург



** Якби ви знали, паничі, (“Кобзар”, Київ, видавничий центр “Просвіта”)