Якби зустрілися ми знову,
 Чи ти злякалася б, чи ні?
 Якеє тихеє ти слово
 Тойді б промовила мені?
 Ніякого. І не пізнала б.
 А може б, потім нагадала,
 Сказавши: «Снилося дурній».
 А я зрадів би, моє диво!
 Моя ти доле чорнобрива!
 Якби побачив, нагадав
 Веселеє та молодеє
 Колишнє лишенько лихеє.
 Я заридав би, заридав!
 І помоливсь, що не правдивим,
 А сном лукавим розійшлось,
 Слізьми-водою розлилось
 Колишнєє святеє диво!


Друга половина 1848, Косарал