Запізнився син

Философская лирика / Читателей: 12

Инфо

Захворіла сива стара мати...

Стала смерть над нею із косою...

- Вже пора тобі, стара вмирати...

І умилась матінка сльозою...



- Зачекай, не час, нема ще сина...

Так його я цілу ніч чекаю...

того, що вродила і зростила,

того, що до болю так кохаю...



Відступила лютая, страшная...

Перед материнською любов'ю

не встояла покорилась злая...

Встигне ще напиться її кров'ю...



Так чекала! Стільки виглядала!

Та не дочекалася небога...

Стільки сліз і болю подолала...

На колінах вже благала Бога...



Тай закрила, стомлена, повіки...

На вустах застиг той біль пекучий...

І заснула, змучена ... навіки...

І завмерло серце те болюче...

Ну а син прийшов...Схилив коліна...

Довго плакав та... нема до кого...

Вже ВІДЖИЛА...ВІДТУЖИЛА... ВІДБОЛІЛА...