Є жінки легкі-легкі...

Философская лирика / Читателей: 18

Инфо

Є жінки легкі-легкі
сірі очі і думки.
З тіла білого злетіла
сукня і в повітрі в мить згоріла
і беззвучно, наче сніг,
падають тобі до ніг.
Дотик,ласка тихо-тихо...

Є жінки,що, наче вихор,
пломеніють, огортають,
в водах темних все ховають,
хвилі в морі розганяють.
Гострі шпильки по бетону
стукотіти не спішать додому...

Є жінки,що хитрі-хитрі,
наче змії,ниці,підлі.
Підповзають ззаду й знов
яд свій запускають в кров.
Хижі,дикі, наче кішки,
заповзають в чуже ліжко
і тікають тишком-нишком...

Є жінки сумні-сумні
їхні долі неземні.
Погляд десь летить у даль,
на обличі розпач,жаль,
біль і скривлені вуста,
серце і душа пуста,
якась вологість на очах.
Чорні сукні на плечах
тіло міцно огортають,
душать цих жінок,ховають...

Є жінки, що вільні-вільні
і веселі й наче сильні,
і взлітають птахом ввись,
і швидкі,неначе рись.
Заборон для них нема,
з вуст завжди летять слова.
Чарівні й такі поважні
і безмежні й недосяжні...