Забута та дорога, що назад веде,...

люблю на зло и вопреки / Стихи о любви / Читателей: 13

Инфо

Забута та дорога, що назад веде,
забуті ті слова, уже вони ніде,
і шепіт тих дерев стих уже давно,
і той сюжет прогляну лиш як старе кіно.
Вже стихли почуття,немов навік заснули
і ти і я ту ніч уже давно забули,
та пізній той маршрут ще ясно бачу я
і це лиш жарт,що я була твоя.
Ні,уже вогонь той згас,
хоч згадаю ще не раз
той спалах у твоїх очах,
що,мов троянда, він зачах.
Неначе п’єса розіграна,так вдало
минав той день й його ще бракувало,
та він минув,минув як всі минають,
нажаль не всі дні люди забувають.
Та я вже хочу вбити того звіря мук
і вип’ю вже до дна з келиха розлук.
Нехай тепер дорога та знайома,наче яд,
зате вже я ніколи не повернусь назад.