Я, Україна

Мій Майдан в моєму серці / Гражданская лирика / Читателей: 11

Инфо

Я, Україна, ваша ніжна мати.
Ваш батько  Б о г  життя вам дарував
На цій землі, яку ніхто здолати
Ще не зумів, бо Він їй силу дав!

Ви мої діти рідні і кохані.
Я з вами йду до світлої мети.
Наш славний рід завжди був у пошані,
Бо честь свою змогли ми зберегти.

З прадавніх літ навчились захищати
Свій любий край від ворогів, ганьби,
Гострити шаблі і мечі тримати
Напоготові задля боротьби.

Лихих тиранів за кордони
Землі своєї вигнали навік,
Бо плазувати, класти їм поклони
Козацький рід наш змалечку не звик.

Були часи, і ми голодували,
Та все ж лишалися людьми.
Коли моїх дітей вбивали
Від горя я вмивалася слізьми.

Стікала кров'ю, у війні палала.
Глибокі рани досі ще болять.
Але й тоді навколішки не впала,
Бо бачила – сини мої стоять!

То Дух і Воля надали нам змогу
Всім згуртуватись, як одна сім'я,
Здобути знову чесну перемогу,
Прославити в віках моє ім'я!

Це ваші сильні руки розбирали
Руїни повоєнні до основ,
Міцний родинний дім відбудували,
Мене звільнивши назавжди з оков.

Ми все простили милосердно:
Чужу пиху, образи і гріхи.
І незалежно, вільно, твердо
Торуємо у світ нові шляхи.

Яке це щастя бачити вас, любі,
В такий важкий для мене час,
Що мої діти мужні люди,
І батько-Б о г  благословляє вас!

Прийміть любов, надію, світло віри,
Набуту мудрість сивих поколінь.
Нехай ці дні скорботні, чорно-сірі
Скоріше відійдуть у тінь.

Я вам даю у спадок чисті води,
Квітучий простір шовкових долин,
І почуття безмежної свободи
У виборі неходжених стежин!