Затримка рейсу

Гражданская лирика / Читателей: 8

Инфо

У хаті моторошно, пустка...
Стоїш сліпа від горя і німа.
На голові шовкова, чорна хустка -
Знак трауру по тих, кого нема.

Ти щойно матір поховала,
І розіп'ялась на хресті.
Вона лише тебе не дочекала,
Пішла з життя, а ти була в путі.

Не встигла очі їй закрити,
Сказати: "Матінко, прощай!",
Слізьми солоними омити
Ту душу, що збиралась в  Р а й.

Аеропорт. Гроза. Затримка рейсу...
Летіла подумки сюди.
З кутка в куток ходила, як по лезу
З фатальним відчуттям біди.

Не встигла ти... Не встигла до матусі,
Коли вона була іще жива,
Хоча живеш постійно в русі,
Ти бізнес-леді, жінка ділова.

Тепер стоїш, і нікуди спішити,
Бо зупинився час і цілий світ.
Було б раніш сюди летіти,
Не покладатись на "Аеросвіт".

Колись так батька поховала,
І теж не встигла на поклін.
Душа від відчаю стогнала,
Почувши погребальний дзвін.

Допіру й матір полишила
Лиш світлу пам'ять по собі,
І свіжу із хрестом могилу
З двома квітками на горбі.

А в хаті свічка догорає,
Що ледь освітлює кути.
Щем невимовний серце крає:
"Затримка рейсу... Матінко, прости..."