Війна

Грустное / Гражданская лирика / Читателей: 8

Инфо

Бувають жахливі моменти в житті…
Як спалах війни починається знов,
Коли ти не зможеш лишить в забутті
Дні болю, що щастя забрали й любов!

Коли навкруги бачиш всекереберть,
Коли все голодне, і дуже страшне…
Та найстрашніше наразі - це смерть!
Чудовисько те ще, немов навісне…

Ридають жінки, діти пухнуть голодні,
Та й жодному вже не втекти від біди,
Кровиночку рідну забрати завгодно…
Знов всі навпаки перевернулись світи!

І в кожного мрія палає в душі:
«Благаю, війна, хоч на мить закінчись!»
З булим наодинці б її залишить…
«Людино ти клята, що дієш? Мовчиш…»

Але - серце мліє і знов від снаги…
«Поїсти… Поїсти!!!» - лунає в думках.
І ти розглядаэшь все навкруги,
І бачиш жахіття, страшніше ніж в снах!

Лунають знову вибухи, знову погрози,
Ти йдеш як по замінованій тропі,
Стікають з обличчя самотності сльози,
Від смутку і жалю - ти лише один…

І що ж буде далі? Нечутне питання
Зависло в повітрі. Хай пройде той час,
І знов над землею повисне світання,
І радість знов завітає до нас!

Усі святкуватимуть цю перемогу,
Та лише запам`ятай найголовніше -
Страждаючи звільнили миру дорогу,
Перемогли - хоч і ворог сильніше!

*****

А ми забуваємо, як всі страждали…
Бо все зараз мають, потрібне все є!
Воюючи, щастя нам люди бажали -
Чи ж згубимо в серці минуле своє!???

2012.