Як завжди, їй чомусь бракує слів,...

Перипетии / Лирика / Читателей: 4

Инфо

Як завжди, їй чомусь бракує слів,
Знаходячись в полоні у страждань,
У розмаїтті різних голосів,
Правдивих чи оманливих зізнань.

Всі почуття далекі і чужі,
Не розібратись в асорті думок,
А у такій великій мережі,
Її душа чекає на дзвінок.

Навіщо витрачати час дарма?
Навіщо сподіватись на “авось“?
У серці поселилася зима,
Але хіба турбує це когось?

І образ його бачить у вікні,
Слова вмить завмирають на устах,
А ті хвилини болісно-сумні,
Знаходять відображення в сльозах.

І знову ніч, такі знайомі сни.
ЇЇ життя давно не знає змін.
Вона завжди чекатиме весни,
Де, як колись, її зустріне він.