Грань

Философская лирика / Читателей: 22

Инфо

Ясність розуму цінніша.
У твоїй тіні таюсь,
І в не силах зрозуміти,
У цей світ не повернусь!

Бо мій шлях лише початок!
А життя це тільки мить,
Де на зламі і на грані,
Смерть воротами стоїть.

Безкінечна та безодня,
Що не має вороття!
Лиш одна дорога вірна,
Мало хто дорогу зна.

Розрізнити й зрозуміти.
Не віддатись у полон.
Лабіринт той оминути,
Як затьмарений огонь.

Що насправді важливіше?
Смерть, життя чи вороття?
Чи думки, що стали чисті,
Ті що вільні від буття!

І як бурі розривають,
І як грізно гуркотять,
Тільки спокій оминають,
Ним не можуть керувать!

Ось за граню обернуся,
Посміхнусь на вічну мить.
І зачиняться ворота,
А за ними Смерть стоїть!

Тільки тінь така знайома,
Як примара десь блукає.
А якщо вона вернеться?
І воріт тих більш немає!

Все байдуже й без різниці.
Зупинюсь поміркувать.
Якийсь спогад пронесеться,
Можу й довго почекать.

Задрімаю. Ніби вічність.
А ти йди, не поспішай.
Тільки знай що грань та є,
І цих знать ти не втрачай!